Олександра Гуменюк про типи аукціонів та торгів, що можна використати для формування української системи аукціонів сектору ВДЕ

Gumeniuk officialОлександра Гуменюк – Директор Європейсько-українського енергетичного агентства про типи аукціонів та торгів, що можна використати для формування української системи аукціонів сектору ВДЕ.

За визначенням економістів МакАффі Дінеш Сатам та МакМіллан Дінеш у їх видатній праці «Аукціони і торги», що було опубліковано в Журналі Економічної Літeратури ще в 1987 році (Джерело), у класичному розумінні існує чотири основні типи аукціонів:

1. Англійський аукціон, відомий як усний відкритий аукціон за зростанням цін. Учасники відкрито подають заявки один за одним, причому кожна наступна заявка повинна бути вищою, ніж попередня. Якщо продавець заздалегідь встановив мінімальну продажну ціну (ціна "резерву"), а остаточна ставка не досягає цієї ціни, товар залишається непроданим.

2. Голландський аукціон – протилежний Англійській моделі аукціону, відомий як аукціон з низхідною ціною, де адміністратор аукціону починає з високої ціни, яка знижується до тих пір, поки учасник не бажає прийняти ціну, або доки не буде задоволена резервна ціна продавця.

3. Запечатаний аукціон за першою ціною або сліпий аукціон, де всі учасники одночасно подають запечатані пропозиції, щоб жоден учасник не знав ставку будь-якого іншого учасника і виграє найбільша пропозиція. Цей тип аукціону відрізняється від англійського аукціону, ти, що учасники можуть подати лише одну пропозицію, і не бачать цін інших учасників, коли в Англійській моделі все відкрито і є можливість корегувати свої пропозиції. Фактично запечатані аукціони за першою ціною і є тендерами для закупівель компаніями та організаціями, зокрема, для урядових установ.

4. Аукціон Вікрі, також відомий як аукціон другої ціни із запечатаною ціною, що ідентично аукціону запечатаної першої ціни, за винятком того, що переможець тендеру сплачує другу вищу ставку, а не свою.

Успіх аукціону та кінцева ціна за якою відбудеться укладання угоди купівлі-продажу залежить від багатьох факторів та базується на глибинному аналізі та здогадках: аналіз потенційних учасників аукціону (їх кількість, їх можливості та «апетити»), аналіз ризиків на ринку, стабільність та відповідальність аукціонера, та чи він гарантує після завершення аукціону виконати свою частину зобов’язань. Зазначені фактори впливають на припущення учасників торгів, їх здогадки та впевненість,  і відповідно все це впливає на їх поведінку в торгах.

У зазначеній статті, останнім розділом є поради для монополіста (під монополістом символічно тут мається на увазі єдиний продавець унікального товару, який організовує аукціон, оскільки він одноособово приймає рішення про організацію аукціону та прийнятну ціну товару/послуги, за які боряться учасники ринку). Поради направлені на те, як максимально ефективно провести аукціон та отримати найкращу ціну для організатора аукціону.

Порада перша: довіра. Зробіть так, щоб учасники торгів повірили, що цінова стратегія не буде змінена, і що після завершення аукціону всі зобов’язання будуть виконані організатором аукціону. Взяття на себе таких зобов’язань і закріплення їх у відповідних документах, знищить додаткові хвилювання та припущення ризиків учасників торгів.

Порада друга: тип аукціону. Який тип аукціону вибрати. Щоб відповісти на це питання, слід визначити, чи учасники торгів готові «платити» більш високі ціни в обмін на те, щоб захистити себе від ризиків. Також організатор аукціону повинен знати, які здогадки учасників торгів про реальну ціну. Якщо учасники торгів більше не хочуть нести ризик, організатор аукціону повинен запровадити резервну ціну (половину максимально можливої оцінки).

Якщо учасник торгів воліє уникати ризику, тоді більш ефективним буде аукціон-тендер, ніж з англійська модель. ОРигнільна ідея у статті наводиться, що для підвищення активності учасників торгів Ви можете запровадити додаткову плату за за надто слабкі пропозиції, і що Ви будете субсидувати учасників торгів, які мають сильні ставки, але не достатньо конкурентні, щоб виграти торг. Необхідно тримати в таємниці від кожного учасника тендерну пропозиції, скільки інших учасників, з якими він конкурує.

Порада третя: роялті. Якщо організатор аукціону може стежити за подальшим використанням придбаної одиниці переможцем, тоді можна сміливо використати схему роялті. Доречі, це може бути додатковим стримуючим механізмом спекуляції придбаними на аукціоні проектами ВДЕ. Система роялті, передбачає від переможця аукціону безперервних платежів на основі вартості використання, або перепродажу: роялті спонукають аукціон бути більш конкурентним. Тобто можна передбачити, що в разі перепродажу після аукціону виграної потужності, продавець сплачує певну кількість відсотків від вартості контракту організатору аукціону.

Порада четверта: змова учасників торгів. Якщо монопольна сила організатора торгів підривається утворенням картеля (протиправний картель учасників торгів не плутати з легальними груповими покупцями), ви можете відновити частину своїх прибутків, змінивши на свою користь резервну ціну. Резервна ціна - це мінімальна ставка, яку організатор торгів приймає як виграшну. Резервна ціна запобігає виграш аукціону учасником торгів, який пропонує неприйнятну ціну.

Для організації торгів та отримання найменшої ціни за мегават електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, можна також використати елементи ринку електричної енергії Іспанії, де торги відбуваються таким чином:

Адміністратор встановлює початкову ціну, і продавці подають заявку на суму, яку вони готові продати за цією ціною. Загальна сума цих заявок (пропонована енергія) перевищує енергію, яка продається на аукціоні (призначена для придбання). На цьому етапі починається серія раундів, на яких спочатку адміністратор знижує ціну, а потім продавці коригують свої ставки вниз (зменшують кількість енергії, яку вони пропонують). Наприкінці кожного раунду Адміністратор порівнює енергію, що пропонується, з такою, що призначена для продажу, і якщо все ще є надлишок, пропонується новий раунд. (Джерело)

Цей аукціон проводиться кожні три місяці, а його ціна використовується для встановлення тарифу, який платитимуть споживачі. На цьому аукціоні покупці є торговцями в крайньому випадку, а продавці є фінансовими установами, або національними, і міжнародними компаніями, що беруть участь у виробництві або торгівлі електроенергією.

За кілька тижнів до аукціону, трейдери дають свої прогнози споживання на наступний квартал. Інформація аналізується і вирішується, скільки енергії буде придбано на аукціоні.

Процес аукціону триває кілька годин, закінчується тоді, коли не існує додаткової пропозиції. У цей момент ціна аукціону визначається Адміністратором під час останнього раунду, і кожен продавець зобов'язаний продати кількість, яку вони пропонували протягом останнього раунду.

За даними звіту Ради Європейського Енергетичного Регулятора, на кінець 2017 року 13 країн ЄС (Бельгія, Данія, Іспанія та Великобританія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Мальта, Нідерланди, Литва, Португалія, Польща,) запровадили тендерні процедури для однієї або декількох технологій ВДЕ. Крім того, до кінця 2017 року лише 5 країн (Хорватія, Фінляндія, Угорщина, Люксембург, Естонія) прийняли чи збиралися прийняти відповідне законодавство, проклавши шлях для проведення тендерів ВДЕ. (Джерело)

Стаття є особистою думкою автора та ні в якому разі не є позицією ЄУЕА повністю.

Free business joomla templates