Наш новий проєкт ­ подкаст «ЄУЕА діалоги» ­ про пошук оптимальних шляхів, якими маємо відбудовувати Україну! Знаходитимемо найкращі рішення разом з вами та нашими гостями. Кожен випуск – це гострі питання та щирі відповіді наших гостей щодо енергетичного переходу, енергоефективності, відновлюваної енергетики та розбудови українських міст.

Ведуча подкасту – Олена Рибак, заступниця голови Ради Європейсько-українського енергетичного агентства, виконавча директорка iC consulenten в Україні.

Зустрічайте перший випуск, присвячений українським містам. Наш гість – Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст

Дивіться відеоподкаст за посиланням (англійською мовою)

Нижче ключові повідомлення цього випуску українською.

Святославе, скажіть, будь ласка, як справляються українські міста в ці часи невизначеності? Що у них на порядку денному?

• (СП) Тут багато залежить від регіону. Адже дуже різна ситуація у містах Західної та Східної України, а також півдні та півночі. Деякі муніципалітети все ще можуть довгостроково планувати, а деякі, по суті, знаходяться у режимі виживання
• І ці різні умови формують рамки, в яких працюють муніципалітети. Багато з них потребують термінової реконструкції лікарень, багато – термінової реконструкції соціальної сфери і комунальних підприємств. Міста в західній частині України прийняли і продовжують приймати внутрішньо переміщених осіб. І з цим впоратися – також велике завдання. Зараз вони зайняті розбудовою більш стійкої інфраструктури, щоб впоратися з викликами прийдешньої зими. Якщо резюмувати – західні регіони в цілому ще можуть думати про довгострокове планування. Схід більше думає про стійкість і подолання викликів війни

Які ви бачите пріоритети для донорського або міжнародного фінансування, або ж приватного капіталу?

• (СП) Серед пріоритетів скоріше, не довгострокові проєкти, а все те, що стосується безпосередньої стійкості муніципалітетів і здатності справлятися з поточними змінами.
• Щодо довгострокового планування – Україна отримала статус країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу, а це означає, що «Зелений курс» ЄС стає частиною шляху України. А це вимагає довгострокового планування, довгострокового підходу, продуманих стратегій, консультацій з місцевою громадою, і в певному сенсі, це створює певні рамки і основу переходу, з яким ми будемо мати справу. Для України це означає, що “Зелений курс” зменшує невизначеність відновлення та можливого розвитку, яку ми маємо через війну, тому що він створює чіткі рамки того, як має виглядати відновлене місто, як має виглядати відновлена економіка, які головні дійові особи цієї економіки.
• І в той же час, нам потрібно прямо зараз вирішувати нагальні проблеми зростання цін, проблеми з енергопостачанням, зменшувати споживання основних комунальних послуг, таких як вода, тепло. У нас стало менше людей, а це означає, що муніципальні компанії мають вищі витрати на одиницю поставленої води чи тепла, і їм важко думати про довгострокове планування.

Як ви думаєте, чи є у муніципалітетів ще ресурси, щоб думати про «Зелений курс», про енергоефективність, чи всі повністю зосередилися на невідкладних справах, яких дуже багато під час війни?

• (СП) У певному сенсі, муніципалітети і люди в Україні звикли до цих викликів і мають сили вистояти. Звичайно, вони втомилися, але всі розуміють, за що вони стоять. Отже, енергоефективність – це одне з важливих завдань, яке зараз на порядку денному у муніципалітетів. Я просто наведу вам кілька прикладів. Водоканал на сході країни, у Краснопіллі – у цій громаді ми замінили систему водопостачання. Таким чином вдалося скоротити споживання електроенергії на понад 40 відсотків. І це яскравий приклад того, як можна досягти енергоефективності за поточних обставин.
• Є інша водопостачальна компанія, яка забезпечує водою понад мільйон мешканців громади. Їм вдалося зменшити споживання електроенергії приблизно на 15 відсотків за останні роки і втрати води в системі майже вдвічі, з 50 до 30 відсотків. Отже, є потенціал, є можливість і є бажання це зробити. Я думаю, що енергоефективність у муніципальній інфраструктурі є одним з ключових викликів, які необхідно вирішити, і муніципалітети це вже роблять.
• Ще один напрямок – енергоефективність та використання місцевого палива в теплопостачанні муніципалітетів. Два роки тому деякі громади виявилися дуже вразливими через систему теплопостачання, яка працювала на електроенергії. Адже відсутність електроенергії означає, що ваші насоси не працюють, у вас немає газу або іншого твердого палива, ваша система теплопостачання не функціонує.
• Тому багато зусиль, які муніципалітети роблять зараз, спрямовані на забезпечення резервного електропостачання муніципальних систем теплопостачання. Тут, я б сказав, у нас є кілька варіантів. Є можливість підключити генератори до теплогенеруючих потужностей. Приклад – Ковельський муніципалітет, який створив окрему резервну електричну мережу для живлення своїх муніципальних комунальних підприємств і має окремі електрогенеруючі потужності, щоб забезпечити роботу підприємств водопостачання, теплопостачання, зв’язку, щоб вони працювали і могли живити лікарні та критично важливі об’єкти інфраструктури. Деякі муніципалітети розробляють свої острівні електричні системи. Це дуже різні речі, але забезпечення постачання електроенергії для муніципальних мереж стає одним із пріоритетів. Другим пріоритетом є забезпечення функціонування лікарень і шкіл, і я думаю, що більшість з них зайняті цими двома завданнями, тому що це означає, що муніципалітет або місто виживе, і це є головним пріоритетом. Тому будь-які зусилля, які можуть бути, будь-яка допомога, яка може бути надана муніципалітетам у виконанні цих завдань, дуже необхідні.

Чи можете назвати ініціативу або проєкт з міжнародним фінансуванням, які були досить швидко реалізовані, принесли велику користь та мають потенціал до легкого масштабування

• (СП) Я думаю, що надання обладнання для реконструкції системи передачі електроенергії – хороший приклад. Енергетичне співтовариство створило спеціальний фонд, який надає обладнання “Укренерго”.
• Я б також згадав проєкт USAID, який надавав підтримку виробникам електроенергії в ряді громад.
• Також прикладом можуть бути проєкти компаній та донорів у секторі водопостачання та водовідведення у Миколаєві. Було надане обладнання, яке доставляло чисту воду до водосховища, тому що росіяни бомбардували водоканал практично щотижня, щоб він не мав змоги працювати. Тож це була дуже своєчасна реакція з боку міжнародних фінансових організацій.
• Тут також би хотів згадати про проєкти будівництва житла для внутрішньо переміщених осіб. Це надзвичайно важливо для нас – утримати людей всередині країни. Житло в цьому відіграє дуже важливу роль.

Яким, на вашу думку, має бути ефективний проєкт технічної допомоги для українських міст, який би гарантовано був реалізований та приносив користь якнайшвидше?

• (СП) На мою думку, основна проблема надання якісної технічної допомоги полягає в тому, що донори та громади зазвичай розмовляють двома різними мовами, мають на увазі дві різні процедури. Тому я б почав зі спільного опису технічного завдання та спільної розробки процедури перед тим, як робити запит або оголошувати тендер. Можна зекономити час, якщо на самому початку узгодити всі процедури. Це також дозволило б паралельно виконувати деякі процедури.
• Наприклад, під час будівництва розподіленої системи енергопостачання, геологічні дослідження, отримання дозволів, розробку технічних умов можна було б робити до або одночасно з тендером на поставку обладнання. Це б дуже допомогло скоротити строк реалізації проєкту, тому що зараз 17 місяців на встановлення нового обладнання для виробництва електроенергії – це дуже багато, нам воно потрібне вже до зими.
• Якщо ж повернутись до того, куди б треба було направити гроші, я думаю, що розподілене електропостачання – пріоритет №1 зараз. Муніципалітети не можуть взяти кредит і побудувати систему електропостачання, а уряд не в змозі профінансувати це з державного бюджету. Тому, я вважаю, що є величезна можливість і перспектива для співпраці приватних інвесторів і муніципалітетів. Муніципалітети могли б забезпечити земельні ділянки, а енергетичні інвестори – побудувати об’єкти генерації. Бо будь-яка тендерна процедура, організована донором чи урядом, триватиме півроку. А приватний інвестор міг би купити обладнання вже наступного дня

Як муніципалітети наразі вирішують питання з місцевими людськими ресурсами? Адже взаємодія з міжнародними організаціями збільшуватиметься, тому потрібні сильні кадри на місцях.

 (СП) Це дуже болючий момент, тому що брак робочої сили стає все більшою і більшою проблемою з кожним днем. По-перше, багато чоловіків мобілізовані. По-друге, багато експертів середньої ланки муніципалітетів – це жінки, і дуже багато з них, особливо зі сходу, обирають життя за кордоном. Третій виклик – це міжнародні компанії, і це мій біль як роботодавця в Україні.

Міжнародні компанії, які приходять в Україну, пропонують все вищі і вищі зарплати, і вони просто поглинають місцевих жителів і місцеву робочу силу, місцеві компанії і муніципалітети виявляються неконкурентоспроможними на ринку заробітної плати . Отже, зарплати зростають, людей не вистачає, і це також стає проблемою.

Навіть на рівні енергоменеджменту раніше муніципалітети мали шанс знайти людей. Зараз це стає дедалі проблематичнішим, і ми, по суті, зараз навчаємо одного енергоменеджера працювати з кількома громадами, а не лише з власною. Я думаю, що працюватиме модель НЕФКО, які наймають експертів, що займаються наданням технічної допомоги. Така модель, швидше за все, це буде основною для більшості проєктів міжнародної спільноти з надання технічної допомоги в найближчі роки.

Якщо говорити про ініціативи, які були реалізовані до цього часу, чи є щось у вашому, скажімо так, стоп-листі? Щось, що, на Вашу думку, провалилося, не спрацювало або не повинно бути зроблено міжнародними організаціями?

• (СП) Кандидати до стоп-листа – це конференції про відновлення. Не можна проводити три конференції на тиждень, обговорюючи зелену реконструкцію в Україні. Все, що треба було сказати і все, що треба було написати, вже сказано і написано. На таких заходах зазвичай говорять про довгострокові перспективи, довгострокове планування, а муніципалітети не мають можливостей для довгострокового планування. Їм потрібна швидка реакція, їм потрібна технічна допомога зараз, їм потрібне обладнання. Я б радше перевів усі ці дискусії в площину стійкості, а не відбудови, тому що відбудова, грубо кажучи, може ніколи не розпочатися, якщо ми програємо війну. Стійкість муніципалітетів є одним з факторів наших шансів на перемогу у війні. Тож, я б змістив акцент на стійкість і припинив говорити про довгострокові цілі зеленого відновлення.

І наостанок, ще одне важливе питання – відновлюватися краще чи відновлюватися швидше? Як Україні знайти цей баланс?

• (СП) Насправді я не бачу протиріччя між «краще» і «швидше». Якщо ми відбудовуємо щось, то будуємо це з новими матеріалами, новим обладнанням, а це означає, що відбудовуємо якісніше.
• Візьмемо, для прикладу, житло для внутрішньо переміщених осіб. Є можливість побудувати два будинки, наприклад, для 100 сімей з класом енергоефективності С за певний період часу. А можна будувати з класом енергоефективності В. Тоді за визначену вартість вийде половина житла, або можливо, 75 відсотків. По часу це буде, до прикладу, на рік довше. Досвід наших колег з Румунії, Ірландії та інших країн показує, що житло вищого класу енергоефективності дорожче не удвічі, а десь на 10-15% більше. Тому я б обирав би будівництво з вищим класом, тому що здорожчання буде окуповуватися за рахунок менших витрат на електро-, теплопостачання і т.д. Але зростання строку реалізації проєкту – ось це головний виклик, рішення тут я поки не бачу. Думаю, що треба дивитися по ситуації – якщо люди зможуть зачекати у місцях тимчасового розміщення, тоді будувати з вищими класом енергоефективності. Якщо ж ні, можливо доведеться обмежитися частковим рішенням класу С і розмістити там більше людей.

Для нас це поки питання на кшталт «Кого ти більше любиш – тата чи маму?». Універсальної відповіді немає.