Аналітичний огляд ЄУЕА
Українська енергосистема будувалася в радянську епоху за принципом максимальної централізації: гігантські електростанції, зокрема АЕС, виробляють гігавати електроенергії, від якої залежать цілі регіони. Росія це добре знала і атакувала розподільну інфраструктуру цілеспрямовано. Чотири роки повномасштабної війни показали всі вразливості цієї моделі. Директорка ЄУЕА Анастасія Верещинська говорила про це на міжнародній дискусії про інвестиції у відновлювану енергетику і про те, що відбувається далі.
Децентралізація енергосистеми стала необхідністю, і відновлювана генерація є її природним інструментом, оскільки розподілена за своєю природою. Оцінка Укренерго свідчить про потребу в 9,5 ГВт нових генеруючих потужностей найближчими роками. Вартість близько 8 мільярдів євро. Держава і публічні фонди це не покриють, тому розмова про приватні інвестиції не про бажане, а про єдиний реалістичний сценарій.
Перед повномасштабним вторгненням сектор активно розвивався: 6 ГВт сонячної та 1,9 ГВт вітрової генерації. Окупація південних регіонів забрала 1,3 ГВт вітрових потужностей, які досі не працюють на українську мережу. За чотири роки збудовано лише близько 500 МВт нової вітрової генерації. Паралельно бізнес і домогосподарства масово встановлювали малу сонячну генерацію і газові установки для самозабезпечення під час відключень, але більшість із них не підключена до мережі і системі не допомагає.
У вітровій енергетиці зараз готові до будівництва проєкти загальною потужністю близько 4 ГВт, і за наявності фінансування їх можна збудувати протягом трьох років. Вітер залишається пріоритетною технологією тому, що ринкова ситуація складається не на користь сонця: 6 ГВт встановленої сонячної генерації вже тиснуть на ціну, і влітку ринок наближається до від’ємних цін. Вітрові та гібридні проєкти з вітром, сонцем і накопиченням виглядають економічно привабливішими.
Накопичувачі енергії активно розвиваються як окремий ринок. У 2024 році Укренерго провело аукціони на допоміжні послуги з цінами в євро і п’ятирічними контрактами на офтейк, що відкрило можливості для приватних інвестицій у зберігання. Зараз Укренерго вже законтрактувало до 800 МВт потужностей накопичення і очікує до 1,5 ГВт до 2034 року. В сектор заходять як енергетичні компанії, так і нові гравці з інших галузей.
Біометан є ще однією нішею з великим потенціалом. Внутрішнього ринку поки немає, але українські виробники вже експортують біометан і отримують зелену премію за сталість виробництва. Хоча експорт природного газу через умови війни обмежений, біометан технічно відповідає всім критеріям природного газу і може експортуватися. Україна вирішила це регуляторно, і кілька компаній вже працюють за цією моделлю.
Ключовим інструментом зниження ризиків, який зараз формується, є механізм гарантування офтейку. Відсутність такої гарантії виявилася більшою перепоною, ніж навіть страхування воєнних ризиків, оскільки банки не готові фінансувати проєкти без розуміння, хто і за якою ціною купуватиме електроенергію протягом 15–20 років. Концепцію цього інструменту розробляла ЄУЕА разом із колегами з вітрової асоціації, і зараз ЄБРР разом зі Світовим банком та Єврокомісією рухають її до реалізації під назвою RAMP UP. Перші гарантії можуть бути видані вже цього року.
Серед інших інструментів зниження ризиків активно працюють експортно-кредитні агентства: найактивніше в українській відновлюваній енергетиці данське EIFO, також помітні німецьке агентство та польське KUKE. Окремо Європейський інвестиційний банк опрацьовує модель експортно-кредитного фінансування для іноземних компаній у рамках Ukraine Facility без прив’язки до обладнання з конкретної країни, з доступом до всього європейського ринку.
European-Ukrainian Energy Agency (ЄУЕА) представляє інтереси 30+ компаній у секторі відновлюваної енергетики та енергоефективності України.
