14-й Європейсько-український енергетичний день позаду. Захід зібрав небайдужих до України експертів, які відверто ділилися викликами, планами та візією, куди рухатися українській енергетиці. Ми зробили підбірку цитат наших спікерів, які, сподіваємося, дадуть вам уявлення про основні тези заходу:

Наталя Микольська, членкиня Наглядової ради «Укргідроенерго».

«За останні 3 роки «Укргідроенерго» залучило від міжнародних фінансових організацій більше $500 млн, зокрема від Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) і Фонду чистих технологій $211 млн на проєкт гібридних систем. На жаль, війна змінила наші плани. З початком масованих обстрілів України ми пережили 50 ударів по нашим енергообʼєктам та втратили 2000 МВт генеруючих потужностей протягом минулої осені та зими. Змогли відновити тільки близько половини. Загальні збитки нашої компанії становлять 1,5 млрд євро. Найбільших втрат ми зазнали через підрив греблі Каховської ГЕС. І тому зараз першочергові проекти – це проекти відновлення втрачених потужностей. Але ми не забуваємо про проекти розвитку – будівництво 5-7 агрегатів Дністровської ГАЕС, проєкт нової Канівська ГАЕС. Йде робота над проектом відновлення Каховського гідровузла та “зеленого” водню. Крім того, розробляємо оновлений проект гібридних систем. Ми працюємо над цими проектами, щоб забезпечити стабільну роботу і відновлення енергетичної інфраструктури після втрат, завданих обстрілами».

Дірк Бушле, заступник директора Секретаріату Енергетичного Cпівтовариства.

«Величезний потенціал України у сфері відновлюваної енергетики, як і величезний інтерес Європейського Союзу до цього сектору української енергетики, залишається. Найпомітнішим ефектом, було підвищення верхньої межі ціни, яке відбулося наприкінці весни цього року. Це важливо не лише для привабливості сектору відновлюваної енергії, це також важливо для безпеки постачання енергії в Україні, з огляду на те, що Україна рухається до цінової конвергенції також з європейським ринком».

Ганна Замазєєва, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України

«Я думаю, що саме зараз якраз той з небагатьох шансів, коли ми маємо все для реалізації політики та енергетичної стратегії країни. Але ми повинні чітко розуміти критерії, за якими як міжнародні фінансові установи оцінюють ризики в нашій країні, як вони будують пріоритети у виборі проектів в Україні, щоб залучити інвестиції у наші внутрішні проекти, вибір яких дуже великий –  біомаса, когенерація, розвиток відновлюваної вітрової генерації, сонячні електростанції та ще багато іншого. Під час мого візиту до США я, як ніколи в житті багато разів почула слово «корупція». І це теж момент, який не останній у рангу критеріїв для прийняття рішень про інвестиції в Україну. Розуміння пріоритетів інвесторів –  для мене це перший крок до розуміння, як ми маємо будувати наступні співпрацю і з нашими донорами, щоб відбудувати та відродити Україну, тому що в нашій країні ми маємо все для того, будувати завтра, все краще і краще».

Сергій Поровський, Головний експерт з питань фінансування та політики у сфері енергоефективності, UNIDO

“У часи несправедливої, неспровокованої, кривавої війни, яку росія розв’язала проти України, Україна та українці дають відсіч. Це має безпрецедентний вплив далеко за межами України з точки зору захисту людських цінностей, убезпечення ланцюгів постачання енергії та продовольства. Тому, звичайно, Україна має право на міжнародну підтримку. Це не те, що Україна повинна випрошувати, а те, що міжнародне співтовариство зобов’язане надати. Міжнародні організації, включаючи міжнародні фінансові організації та агенції ООН, були спеціально створені для надання такої підтримки в безпрецедентно складні часи. Необхідно, по-перше, чітко сформулювати потреби, а по-друге, створити відповідні механізми для спрямування цієї підтримки. По перше – формулювання потреби – це, звичайно, завдання уряду України, але ми, як міжнародні організації, також можемо тут допомогти. Оскільки в уряді України іноді існує неоднозначне розуміння того, хто може надати підтримку, в який спосіб, в якому секторі, як і, головне, це не “побажання” міжнародних організацій, а наш моральний і функціональний обов’язок. По-друге, я спостерігаю дуже хибну тенденцію створення чогось, що буде керувати програмами для України за межами України. Це значною мірою неправильно. Повірте мені, що сприйняття потреб та їхньої нагальності у Відні, Лондоні, Женеві, Берліні, Нью-Йорку чи Києві дуже відрізняється від того, де ви перебуваєте. Таким чином, якщо це та спроможність, яку нам потрібно розбудовувати – в тому числі технічну та управлінську, – то вона ПОВИННА бути розбудована, і вона ПОВИННА бути розбудована в Україні! Ми в ЮНІДО розглядаємо можливості розширення вже успішно впроваджених механізмів, таких як Фонд гарантування кредитів. Ми також підтримуємо створення вже згаданої Держенергоефективності Національної платформи декарбонізації. Ми маємо намір обговорити конкретну багатомільйонну співпрацю, яку ми можемо здійснити для забезпечення промислової енергоефективності, декарбонізації реального сектору економіки, передачі найкращих доступних технологій, а також для забезпечення широкої навчальної програми з енергоменеджменту для різних груп користувачів.

Роувен Стубе, Senior Consultant – Energy and Climate Policy, Berlin Economics

“Зелене відновлення України можливе і може бути економічно вигідним. Наше дослідження показує, що реконструкція багатоквартирних будинків відповідно до рівня передових зелених стандартів окупиться за 9 років (за умови майбутньої лібералізації енергетичного ринку України). Українські підприємства мають потенціал для виробництва до 90 відсотків матеріалів, необхідних для відновлення України, за умови відповідних інвестицій (дослідження USAID)”.

Ірина Федоренко, інвестиційний радник НЕФКО

Під час війни Нефко ініціювала створення Програми Зеленого Відновлення для України. Ця програма є мультидонорською ініціативою на чолі з ЄС та країнами Північної Європи у якості основних лідируючих донорів програми, що спрямована на стале зелене відновлення України. Через різні ініціативи програма надає фінансову підтримку та технічну допомогу муніципалітетам для подолання як прямих, так і непрямих наслідків війни. Фінансова підтримка спрямовується для відновлення муніципальної інфраструктури екологічно сталим способом, відновлення та будівництва житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та створення потенціалу для розробки місцевих планів зеленого відновлення. Програма сприяє зеленій відбудові країни, підтримці муніципалітетів та зміцненню місцевого самоврядування в рамках розбудови зеленої економіки України. В рамках Програми Зеленого Відновлення для України на сьогодні впроваджується більш ніж 35 проектів.

Надія Петрушенко, SPP, комерційний директор

«Враховуючи приналежність України до європейської мережі системних операторів передачі електроенергії та вимогу забезпечення необхідного обсягу для первинного регулювання частоти, стає зрозумілим, що будівництво систем зберігання енергії є пріоритетним для України. Важливо зазначити, що наразі в Україні домінують механічні потужності, насамперед ТЕС та ГЕС. Проте висока маневреність все ще значною мірою відсутня. Обмежена гнучкість – теж ще одна велика проблема для нашої країни. Це пояснюється як значним внеском атомної генерації, так і постійним зростанням виробництва енергії з відновлюваних джерел. Останнє, безумовно, вкрай необхідно для сучасного розвитку енергетичної системи. У світлі дисбалансу між генеруючими потужностями та здатністю швидко реагувати та регулювати очевидне питання забезпечення стабільності енергосистеми». «Якщо занурюватися глибше, то енергетична система України демонструє амбіції нашої країни. Ми рухаємося до скорочення викидів вуглецю, збільшення частки відновлюваних джерел енергії та розвитку зелених водневих технологій. Коливання напруги через зростання відновлюваних джерел підкреслюють нагальну потребу в ефективних і надійних рішеннях для зберігання енергії. Система накопичення енергії є пріоритетним напрямком розвитку в енергосистемах України. Це сприятиме регулюванню частоти як в стандартному, так і в аварійному режимі. Крім того, це дозволить Україні досягти балансу в енергосистемі. Впровадження системи накопичення енергії сприятиме розвитку розподіленої генерації та зменшить втрати в мережі. Україна вже зробила значний крок у впровадженні систем зберігання, законодавство та регуляторна база готові для реалізації проектів. Тому дії потрібні вже сьогодні».

Сільвія Мартінес, регіональний менеджер Світового банку в Україні

«З боку Світового банку ми підтримували, звісно, під час війни, здебільшого державні підприємства «Укргідронерго» та «Укренерго», щоб задовольнити попит. В «Укргідронерго» готуються дуже важливі проекти, і ми намагаємося допомогти, а також підтримувати роботу деяких пошкоджених гідроелектростанцій. Трохи складніший виклик – залучення інвестицій приватного сектору або, принаймні, збереження приватних компаній на ринку. Нещодавно було проведено багато реформ, які можуть допомогти як в короткостроковій перспективі, так і в майбутньому. По-перше, Закон про аукціони, екологічна трансформація системного закону, яка запровадила різні, дуже важливі аспекти, премію за вхід і гарантії походження, а також процес для тих компаній, які перебувають під системою у тарифному режимі, щоб, можливо, перейти до іншого режиму, який може дати їм більше впевненості щодо платежів у короткостроковій перспективі. Ми також бачимо важливі кроки в корпоративній реформі державних підприємств, які також можуть вплинути на продуктивність ринку. Але, звісно, це речі стратегічні, і може знадобитися час, щоб вони були реалізовані та реально вплинули на ринок».

Ігор Потапов, виконавчий директор, Kaiserpfalz

«Стратегія Європейського Союзу полягає в досягненні 35 мільярдів кубічних метрів біометану на ринку Європи. Питання в тому, и зможе Європа досягти цього рівня самостійно. Сільськогосподарські компанії в Європі досить малі, і я досить песимістично дивлюся на те, що запланованих цілей по біометану можна досягти виключно європейськими сільськогосподарськими компаніями. Щоб мати звичайну біометанову установку, потрібно близько 100 000 тонн сільськогосподарських відходів. Маючи у господарстві 100 чи 200 гектарів землі, її неможливо обслуговувати. В Україні є, мабуть, 150 чи 200 сільськогосподарських компаній, які управляють понад 10 тисячами гектарів землі. Це означає, що у країні є необхідні потужності з таким розміром земель за відповідних інвестицій (від 10 млн євро у проект), і ми можемо виробляти продукт із сільськогосподарських відходів, який можна було б експортувати до Європи».