Під час круглого столу ЄУЕА “Майбутнє систем накопичення енергії (СНЕ) учасники мали нагоду послухати виступ Ігоря Петрика, директора з розвитку європейських ринків у компанії Wärtsilä Energy Business, щодо практик енергетичного переходу і комплексних рішень з використанням когенерації. Саме такі когенераційні системи, що зможуть забезпечувати постачання тепла і підтримку електромереж, варто застосовувати для розбудови децентралізованої енергосистеми і посилення енергобезпеки України. Крім того, декілька можливих джерел доходів такої установки, а саме: продаж тепла, продаж електроенергії (е/е) та допоміжних послуг і можливість постачання резервної е/е для ТЕС, роблять її бізнес-модель привабливою для інвесторів.
У виступі Ігор Петрик зазначив наступні стадії енергетичного переходу: 1- будівництво ВДЕ; 2- будівництво балансуючих потужностей; 3- виведення негнучких станцій; 4- перехід балансуючих потужностей на відновлюване паливо; 5- остаточна відмова від викопного палива.
Крім того, пан Петрик зазначив переваги програмного комплексу Plexos, який дозволяє високоточно моделювати та оптимізувати енергосистеми. Цей комплекс можна застосовувати як для енергосистем цілих країн, так і для теплових систем міст, та дозволяє розглянути різні варіанти та знайти найкращу комбінацію потужностей для оптимізації енергосистеми.
Спрощений приклад моделювання оптимальної енергосистеми:
При наявності традиційної енергосистеми з потужністю 100 МВт (теплова, газова), її LCOE (середня вартість електроенергії на життєвий цикл) становить приблизно 94 євро/МВт-год. Якщо ми хочемо перейти до безвуглецевої енергосистеми, є два варіанти:
- Варіант з ВДЕ: для покриття потреби 100 МВт теплової станції, необхідно збудувати майже у 7 разів більше вітрової генерації, а також побудувати 4,5 ГВт-год батарей. Загальна вартість електроенергії становитиме 145 євро/МВт-год, враховуючи лише капітальні витрати.
- Варіант з ВДЕ та маневреною потужністю: пропонується будівництво меншої кількості генераторів ВДЕ (170 МВт), менше батарей (160 МВт) та певної кількості газопоршневих потужностей (74 МВт). Загальна вартість електроенергії буде значно меншою – 61 євро/МВт-год. При цьому енергосистема досягне 76% відновлюваної енергії.
У другому варіанті використовуються ті ж самі технології, які будуть використовуватися при переході до 100% декарбонізації. У цьому випадку потрібно буде побудувати електролізери (52 МВт) для виробництва синтетичного палива. Вартість електроенергії становитиме 82 євро/МВт-год.
Цей приклад ілюструє принцип розсудливості та важливість врахування загальної вартості інвестицій при переході до безвуглецевої енергосистеми.
Пан Петрик також представив приклад концепції динамічної системи теплопостачання, розробленої для одного з облцентрів України і наголосив на актуальності теплових батарей і когенераційних установок у побудові децентралізованої енергосистеми. Така система складається з комбінації теплових насосів, електричного та газового котлів, вітрових турбін, газопоршневого двигуна та акумулятора тепла. Ця система має кілька переваг завдяки наявності різних джерел електроенергії та функцій підтримки електричної мережі.
Вважаючи поточні проблеми і потреби енергосистеми України, саме такі системи з множинністю джерел е/е і генеруючих потужностей забезпечують ефективну економічну модель роботи, гнучкість генерації і мережу децентралізованих енергосистем.
Приклад такої системи можна переглянути у відеозаписі вебінару: https://www.facebook.com/EUEA.UA/videos/699737271933475
та у презентації пана Петрика: https://euea-energyagency.org/wp-content/uploads/2023/03/Wa-rtsila-solutions.pdf
