Огляд Стратегії енергетичної безпеки України від ЄУЕА

4 серпня 2021 року Уряд затвердив Стратегію енергетичної безпеки України, що була попередньо розроблена Міністерством енергетики України.

Мета стратегії: визначення цільової моделі системи забезпечення енергетичної безпеки як складової національної безпеки та формування напрямів її реалізації, зорієнтованої на впровадження Стратегії національної безпеки України.

Період: до 2025 року.

Основним завданням Стратегії енергетичної безпеки є успішна інтеграція України в ЄС, синхронізація енергетичних систем та ринків України з європейськими та їх сталий розвиток. Стратегія акцентує увагу на 29 потенційних загрозах енергетичного сектору України, з поміж яких найнагальнішими для вирішення є:

• Стан паливно-енергетичного комплексу. Як відомо, наразі Україна працює в синхронному режимі з енергосистемами країн, які становлять потенційну загрозу національній безпеці України, та не можуть розглядатись у коротко- та довгостроковій перспективі надійними та безпечними партнерами – Російська Федерація, Білорусь.
• Монополізація енергетичних ринків України. Протягом тривалого часу формування енергетичної політики в Україні здійснювалось в інтересах певних груп впливу, що в результаті призвело до високої концентрації капіталів в руках певних фізичних осіб та підприємств, знизило прозорість конкуренції, збільшило заборгованість суб’єктів енергетичних ринків та підвищенню вартість енергозбереження.
• Зношеність енергетичної інфраструктури України. Зношеність електричних мереж України становить майже 50% від всього загального обсягу, а зношеність деяких підприємств окремих компаній сягає 70%. Близько 40% теплових пунктів перебуваюсь в аварійному стані. З 309 тис. км газорозподільної мережі  строк експлуатації сплив для 18,5 тис. км, а 15 тис. км мереж перебувають в аварійному стані. Майже всі теплові та атомні електростанції України відпрацювали свій експлуатаційний строк, вони є технічно застарілими та небезпечними, тому мають підлягати реконструкції або виведенню з експлуатації, замінятися на інші енергопотужності.
• Висока частка імпорту енергоресурсів у структурі паливно-енергетичного комплексу. В 2020 році імпортований газ становив 30% від всього споживання природного газу в Україні. Залежність України від імпорту нафтопродуктів оцінюється у 85%, так частка нафтопродуктів, вироблених в РФ або з російської сировини (в Руспубліці Булорусь), перевищує 85%. Також Україна все ще змушена імпортувати вугілля антрацитової групи переважно з РФ.
• Криза на ринку електричної енергії. На ринку електричної енергії виникла криза неплатежів, заборгованість якої на кінець 2020 року оцінюється в 40 млрд. грн, що значно знижує інвестиційну привабливість України, як потенційного партнера.
• Відсутність гнучкості Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) для генерації е/е з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). В Україні недостатня кількість систем накопичення енергії для покриття пікових навантажень. Також недосконалий механізм прогнозування попиту та пропозиції, низька маневреність генерації та неприйняття належних законодавчих норм призводить до проблем балансування системи, вимушених обмежень, росту боргу перед виробниками з ВДЕ за «зеленим» тарифом та втрати інвестиційної привабливості України.
• Неузгодженість дій суб’єктів системи управління. Нескоординованість у певних діях, рішеннях та повноваженнях різних органів державної влади призводить до прийняття неефективних рішень, які мають негативний вплив на розвиток сектору енергетики. Відбуваються постійні зміни правового поля, функцій і повноважень органів влади з формування енергетичної політики.

В Стратегія енергетичної безпеки України також надано принципи забезпечення енергетичної безпеки  та сценарії  змін в енергетичній сфері.

Основні принципи стратегії:

• Пріоритетність забезпечення сталого розвитку національної економіки та забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних джерел енергії для всіх споживачів.
• Прозорість державного регулювання та стабільність та послідовність у здійсненні енергетичної політики.
• Лібералізація, сприяння конкуренції та недопущення монополізму.
• Втручання держави  у діяльність суб’єктів  та ринкові механізми ціноутворення виключно в межах і в спосіб, визначений законодавством.
• Пріоритетність інноваційного та технологічного розвитку енергетичного сектору з урахуванням пріоритетів енергетичної безпеки, захисту довкілля та низьковуглецевої економіки.
• Недопущення енергетичної бідності.
• Забезпечення енергетичної безпеки шляхом солідарної співпраці між усіма суб’єктами енергетичних ринків та розвиток державно-приватного партнерства.

Сценарії:

1. Сценарій «без змін»: збереження поточних тенденцій формування і реалізації енергетичної політики, а також принципів функціонування енергетичних ринків та бізнес-культури суб’єктів господарювання.

Результат: збереження поточних тенденцій у довгостроковій перспективі  збільшить залежність України від імпорту викопного палива, збереже тенденцію прийняття управлінських рішень, вигідних в межах певних груп впливу, перешкоджатиме надходженню інвестицій, призведе до розбалансування енергосистеми та зростанню соціального невдоволення.

2. Сценарій «недружнього впливу»: додатково до реалізації сценарію “без змін” буде спостерігатись зростання зовнішнього впливу РФ, спрямованого на отримання контролю над енергетичною політикою України.

Результат: енергетична політика України стане повністю підконтрольною російській Федерації, що створить критичні загрози національній безпеці.

3. Сценарій «позитивної трансформації»: послідовна та ефективна реалізація визначеного Конституцією України та Стратегією національної безпеки України пріоритету розвитку країни, а саме незворотності європейського та євроатлантичного курсу України.

Результат: формування сприятливого інвестиційного середовища, послідовність та прозорість прийняття рішень органами державної, що призведе до надійності та впевненості учасників ринку у прогнозованості та стійкості законодавчої бази, збільшення конкурентоспроможності та діяльності на ринкових умовах всіх учасників, синхронізація  режимів роботи ОЕС  з системою ЄС підвищить безпеку та енергетичну незалежність України, тощо.

Стратегія визначає стратегічні цілі забезпечення енергетичної безпеки для реалізації сценарію «позитивної трансформації», а саме:

• Доступність джерел енергії та енергоресурсів всіх видів для споживачів.
• Стійкість функціонування енергетичного сектору.
• Економічна ефективність функціонування енергетичного сектору, систем енергозабезпечення та імпортозаміщення мінеральної сировини.
• Енергетична ефективність використання енергоресурсів та
• енергоефективності національної економіки.
• Екологічно прийнятний вплив енергетики на навколишнє природне
• Середовище.
• Інтеграція енергетичного сектору в політичний, технологічний, технічний, економічний та правовий простір ЄС.
• Незалежність держави у формуванні та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергетики, забезпечення реалізації національних інтересів.

Детальшіне про стратегію читайте  за посиланням: https://cutt.ly/CQQrGiM