«Україна має величезну кількість доступної промислової біомаси, що при правильному використанні може стати одним із основних факторів енергетичної безпеки країни. Кінцевий споживач може користуватися дешевою енергією з внутрішніх відновлюваних джерел, а не з дорогого імпортованого викопного палива. Тим не менше, в Україні відсутня чітка ринкова стратегія здешевлення енергетичних ресурсів, немає необхідних законодавчих та фінансових преференцій для інвесторів у цьому секторі. Наприклад, відсутність адаптації зеленого тарифу до рівня інфляції, що має значний негативний влив на сировину та операційні витрати на вироблення електроенергії з біомаси. Значним позитивним кроком стала б також можливість укладення попередніх договорів про продаж виробленої електроенергії, що сприятиме захисту іноземних інвестицій”, заявляє Едвард Клаегер, Член Ради ЄУЕА, Виконавчий директор AlterEnergy Group.

Питання землекористування є одним із стовпів розвитку біоенергетики в Україні. Відповідне призначення землі для використання біомаси з метою отримання енергетичних культур може призвести до спрощення бюрократичних бар’єрів, з якими наразі бореться кожний девелопер у секторі біоенергетики. Країни-лідери з експорту біомаси (наприклад, Бразилія – лідер з експорту біоетанолу) розробляють національні стандарти землекористування під біомасу, щоб не було конкуренції з продовольчими культурами – оскільки це є основною вимогою для систем сертифікації стійкого розвитку.

«Сьогодні біомаса посідає значне місце в енергобалансі країн світу. 12,8% первинної енергії в світі виробляється з відновлюваних джерел енергії, левова частка з яких складає біомаса – 9,9% первинної енергії в світі. За період з 1991 року споживання енергії з ВДЕ в ЄС збільшилося в два рази і склало у 2009 році 153 млн. т н.е./рік, або 9% загального енергоспоживання ЄС-27. Енергія з біомаси становить 107,1 млн. т н.е. (70% від всієї енергії з відновлюваних джерел)», зауважуєГеоргій Гелетуха , директор НТЦ “Біомаса”.